Волонтеры Днепра пытаются помочь девушке, которая оказалась на улице. Днепрянка была вынуждена продать квартиру в центре города, чтобы лечить онкобольную маму. К сожалению, родного человека спасти не удалось. А дочь осталась без жилья и средств к существованию.
Печальную историю молодой бездомной рассказала в соцсетях сотрудница общественной организации «Пани патронесса»
-Вчора пізно ввечері довелось заїхати в «ночлежку», геніальний винахід суспільства для своєї околиці. Місце, де світ поза норми перетинається з нормою, як її бачать більшість людей. Привід був: відвезли поїсти жінці, яка вирвалася з лап агресора, а лишатись на вулиці в мороз не могла, і дітей не має, тому і притулку теж. Зазвичай до нас потрапляють жінки після інтернату, і якщо їхній вік більше 25, — з досвідом проживання у всих видах притулків, центрів, шелтерів і хостелов. Наша вчорашня постраждала відрізнялася тим, що в притулку вона була вперше. І в те становище, в якому вона зараз, потрапила через онкозахворювання мами: майже 10 років тому мала продати житло в центрі міста, кинути універ на 4 курсі. Самі розумієте, мамі це мало допомогло, і коли людина таке робе, вона теж розуміє, що скоріш над усе все це не допоможе. Але не діяти теж не може, коли помирає єдина рідна людина, хто думає про квартиру і освіту…
В нашій країні рак це приговор не тільки для хворого, а й для родини теж. Дівчина так і не змогла вибратися, працювала на «паперової» копійчаній роботі, знімала кутки в бабусь… Слабшала і робила неправильні вибори, речовин не вживала, але і їсти купувати теж треба за щось… Злидні. От зараз в ночлежці. Сьогодні зранку вона має звідти піти, а ввечері її знов пустять спати і грітися. І саме так люди стають бомжами. Стоячи на межі між «тим» і «цим» світом, поки ще з манікюром і макіяжем, але однією ногою вже там, де пятидесятирічний смердючий хлопець спить в коридорі на стільці, підклавши під голову пижикову шапку.
Кубло її проблем ми маємо почати вирішувати з житла. Тож, може у когось є на серці оплачувати три місяці куток для пані, кімнату з підселенням. Треба відновити її паспорт, знайти їй роботу, годувати той час, поки не отримає зарплатню. Але в першу чергу, десь поселити і підтримати. Менше, ніж за три місяці не впораємось, з досвіду, — написала Виктория.
Волонтеры будут очень благодарны неравнодушным людям, которые поддержат девушку в трудное время и помогут ей стать на ноги.
